Код 1.4.009 Ренін активний (Direct Renin)

 

Ренін – протеолітичний фермент, що секретується клітинами юкстагломерулярного апарату. Секреція стимулюється зниженням кров'яного тиску в артеріях, що підходять до клубочків, зниженням концентрації натрію, в результаті порушення симпатичної нервової системи. Ренін впливає на ангіотензиноген, в результаті чого утворюється біологічно неактивний ангіотензин-I, який під дією ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) піддається подальшому перетворенню в ангіотензин-II (потужну судинозвужувальну речовину), який також сприяє синтезу і вивільненню альдостерону (гормону, що регулює обмін натрію і калію).

Вміст реніну в крові має добовий ритм та залежить від положення тіла (вертикальне чи горизонтальне). Ряд лікарських препаратів може вплинути на результати дослідження. Вміст реніну в плазмі підвищується при вагітності і низькосольовій дієті, реноваскулярній АГ. Рівень реніну активного знижується з віком.

Дослідження реніну активного (з розрахунком АРС) необхідно проводити для виключення первинного і вторинного гіперальдостеронізму при диференційній діагностиці артеріальної гіпертензії.

При первинному гіперальдостеронізмі ренін активний плазми знижений, при вторинному гіперальдостеронізмі – підвищений (як і альдостерон).

Для діагностики гіпертензії, пов'язаної зі стенозом ниркових артерій або ураженні паренхіми однієї нирки, досліджується ренін активний в крові, взятої безпосередньо з обох ниркових вен.

Дуже високі значення реніну в крові спостерігаються при реніномах.

 

Метод дослідження: ELISA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: Перед дослідженням у пацієнта реніну активного (з розрахунком АРС) умовами взяття крові є:

  • до 10-ї години ранку;
  • 2 години і більше перебування у вертикальному положенні;
  • після знаходження в положенні сидячи не менше 5 хвилин перед взяттям біоматеріалу.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту з/без гелевої фази.

Аналізатор і тест-система: Demeditec (Німеччина).

 

Референтні значення (пг/мл):

У стоячому положенні: до 37,52.

У сидячому положенні: до 23,70.

 

Інтерферуючі фактори:

Медикаменти, що підвищують рівень: Калій-втрачаючі діуретики, калій-зберігаючі діуретики, ІАПФ, препарати калію, дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, інгібітори реніну, нітропрусид, естрогени і оральні контрацептиви, хлорпропамід, діазоксид, гуанетидин, гідралазин.

Медикаменти, що знижують рівень: Бета-блокатори, нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикоїди, дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, локриця, метилдопа, введення калію, празозин, резерпін, карбеноксолон, клонідин, гуанетидин (у пацієнтів з нормальним вмістом натрію).

 

Показання до призначення: Маркер стану ренінангіотензинової системи організму. Маркер первинного, вторинного гіперальдостеронізму (з розрахунком АРС).

  • диференційна діагностика артеріальних гіпертензій (систолічний тиск – вище 140 мм.рт.ст, діастолічний – вище 90 мм.рт.ст.);
  • гіпокаліємія;
  • резистентні форми артеріальної гіпертензії;
  • рак, що супроводжується підвищенням кров'яного тиску (діагностика ектопічної продукції реніну).

Інтерпретація результатів:

Підвищення рівня:

  • споживання солі;
  • ураження кори надниркових залоз:
  • первинний гіперальдостеронізм;
  • двостороння гіперплазія надниркових залоз;
  • рак надниркової залози;
  • гіпертонічна хвороба з низьким рівнем реніну;
  • гостра ниркова недостатність;
  • синдром Ліддла.

Зниження рівня:

  • вторинний гіперальдостеронізм;
  • ураження паренхіми нирок;
  • захворювання печінки (гепатит, цироз);
  • первинна недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона);
  • правошлуночкова недостатність кровообігу;
  • нефроз, нефропатія;
  • звуження ниркової артерії;
  • активація симпатичної нервової системи;
  • рак нирки з гіперренінемією;
  • синдром Барттера (гіперплазія юкстагломерулярних клітин);
  • гіпертензія (в деяких випадках).