Велика частка Т3 циркулює у зв'язаному з білками стані – тироксинзв'язуючим глобуліном (ТЗГ) і альбуміном. Близько 80% циркулюючого трийодтироніну (Т3) утворюються в результаті периферійного перетворення тироксину (Т4), решта 20% синтезуються самою щитоподібною залозою. Тільки 0,3% загальної кількості трийодтироніну в крові складає вільний трийодтиронін, який забезпечує весь спектр метаболічної активності. FТ3 майже в 5 разів активніший, ніж FТ4.

Трийодтиронін збільшує теплопродукцію і споживання кисню всіма тканинами організму, за винятком тканин головного мозку, селезінки і яєчок; стимулює синтез вітаміну А в печінці; знижує концентрацію холестерину і тригліцеридів у крові; прискорює обмін білка; підвищує екскрецію кальцію з сечею; активує обмін у кістковій тканині, але, більшою мірою, резорбцію кістки; володіє позитивною хроно- та іонотропною дією на функціонування міокарду; стимулює ретикулярну формацію та кіркові процеси в центральній нервовій системі.

Вміст вільного трийодтироніну не залежить від концентрації тироксинзв’язуючого глобуліну, тому, його визначення інформативне для оцінки тиреоїдного статусу у випадках зміни концентрації останнього. При тиреотоксикозі, як правило, підвищені рівні Т4 і Т3 (загального і вільного), проте у незначній кількості пацієнтів з Т3-токсикозом, підвищений тільки Т3 вільний. Це, як правило, пов'язане з йододефіцитом, коли можливе пригнічення рівня ТТГ ізольованою гіперпродукцією Т3 при незмінному рівні Т4. В умовах легкого дефіциту йоду цей стан може спостерігатися в структурі дифузного токсичного зобу (до 25% випадків). Сироваткові концентрації загального Т3 і вільного Т3, головним чином, залежать від швидкості периферійного перетворення загального Т3 у Т3 вільний. Швидкість перетворення може знижуватися:

  • при серйозних системних захворюваннях, викликаних не щитоподібною залозою (прогресуючі неоплазії, декомпенсований цироз печінки, термінальна стадія ниркової недостатності, сепсис, нервова анорексія), які можуть обумовлювати «синдром зниження Т3», що характеризується зниженням загального та вільного Т3 і підвищенням неактивних стереоізомерів – «зворотніх» Т3 (rТ3), «зміною напрямку» перетворення Т4;
  • після призначення деяких препаратів: кортикостероїдів, пропранололу і аміодарону;
  • в літньому віці: концентрація загального та вільного Т3 на 10-50% нижча, ніж у молодих людей (з цієї причини легка форма гіпертиреозу може ігноруватися у цих пацієнтів).

Метод дослідження: ECLIA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Матеріал для досліджень: венозна кров.

Транспортна середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: Cobas e411 , Roche Diagnostics (Швейцарія).

 

Референтні значення (нг/мл):

Діти:

4-30 днів життя: 2,0-5,2;

2-12 місяців: 1,5-6,4;

2-6 років: 2,0-6,0;

7-11 років: 2,7-5,2;

12-19 років: 2,3-5,0;

 Дорослі: 2,0-4,4.

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень Т3: Естрогени, оральні контрацептиви, метадон, героїн.

Медикаменти, що знижують рівень Т3: Аміодарон, пропранолол, йодовмісні контрастні препарати, андрогени, дексаметазон, саліцилати, похідні кумаринів.

 

Показання  до призначення:  Маркер функціонального стану щитоподібної залози.

Підвищений рівень:

  • діагностика Т3-токсикозу, який може виникати приблизно в 10% випадків гіпертиреозу;
  • виявлення рецидивів захворювання у хворих на гіпертиреоз (зростання вільного Т3 може бути ранньою ознакою);
  • оцінка важкості первинного гіпотиреозу.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • тиреотропінома;
  • дифузний токсичний зоб;
  • ізольований Т3-токсикоз;
  • тиреоїдити;
  • тиреотоксична аденома;
  • Т4-резистентний гіпотиреоз;
  • синдром резистентності до тиреоїдних гормонів;
  • ТТГ-незалежний тиреотоксикоз;
  • післяпологова дисфункція щитоподібної залози;
  • хоріонкарцінома;
  • зниження рівня ТЗГ;
  • мієломи з високим рівнем IgG;
  • нефротичний синдром;
  • гемодіаліз;
  • хронічні захворювання печінки.

Знижений рівень:

  • некомпенсована первинна недостатність надниркових залоз;
  • важка нетиреоїдна патологія, включаюча соматичні та психічні захворювання;
  • період одужання після важких захворювань;
  • первинний, вторинний, третинний гіпотиреоз;
  • артифиціальний тиреотоксикоз внаслідок самопризначення Т4;
  • дієта з низьким вмістом білка і низькокалорійна дієта;
  • важкі фізичні навантаження у жінок;
  • втрата маси тіла.