Код 1.4.006 Соматотропний гормон (гормон росту, СТГ, HGH) (Growth hormone)

 

СТГ - пептид, що секретується соматотропними клітинами гіпофізу, на частку яких припадає 50% всіх клітин передньої долі гіпофізу і складається з 191 амінокислоти. Ген, відповідальний за синтез СТГ, знаходиться на довгому плечі 17 хромосоми.

У здорової людини кількість СТГ, яка  секретується, залежить від віку і статі. З віком секреторна активність соматотропів знижується. Для СТГ характерна імпульсна секреція, протягом більшої частини доби його концентрація в крові низька і досягає максимуму в перші кілька годин після засинання. 40-50% циркулюючого в крові СТГ знаходиться в зв'язуючому стані з білком. Період напіврозпаду СТГ в плазмі становить 20-30 хвилин.

Фізичне навантаження, стрес (фізичний, емоційний) і вживання в їжу деяких продуктів стимулює секрецію СТГ.

Розрізняють ефекти СТГ:

1) Прямі: стимуляція синтезу і секреції ІФР в печінці, в інших органах і тканинах; стимуляція ліполізу в жировій тканині (збільшує вихід вільних жирних кислот з адипоцитів); стимуляція продукції глюкози в печінці (глюконеогенез).

2) Непрямі (опосередковані через ІФР): ростостимулюючий ефект (необхідний для нормального лінійного росту); анаболізму (стимуляція включення АК в білок, поглинання АК в деяких системах).

Надлишок СТГ в препубертатному періоді і до закривання епіфізів викликає розвиток гігантизму, після закривання зон росту – акромегалії. Дефіцит секреції в дитячому віці призводить до карликовості.

Метаболічні ефекти СТГ можуть бути охарактеризовані як контрінсулярні. СТГ знаходиться під подвійною гіпоталамусною  регуляцією.

Синтез і секрецію СТГ регулює рилізинг-фактор ГР (РФГР) і рилізинг-інгібуючий гормон – соматостатин (СС). Обидва рилізинг-фактори діють через систему протеїнкінази, яка контролює транскрипцію гена СТГ. Крім цього, транскрипцію і вивільнення СТГ пригнічує ІФР-1.

Стимулює секрецію СТГ фізіологічний стрес, короткочасні фізичні навантаження, сон, гіпоглікемія, білкове голодування.

Пригнічує – хронічний стрес, важкі фізичні навантаження, гіперглікемія. Визначення СТГ може бути зроблено як в базальних умовах, так і після стимуляції (фізичні вправи, сон, фармпроби) або супресії (після прийому 75 г глюкози). Відсутність реакції або неадекватна реакція на стимуляцію пов'язана з гіпопітуїтаризмом.

У разі гігантизму і акромегалії спостерігається відсутність супресії або неповна супресія після прийому глюкози. З віком секреторна активність гіпофізу знижується: починаючи з 20 років, кожні 10 років життя кількість  СТГ, що секретується, зменшується на 14%.

 

Метод дослідження: CLIA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: Лабораторія «Ескулаб» рекомендує за 3 дні до здачі даного аналізу виключити тренування. Клієнт повинен перебувати в повному спокої протягом 30 хвилин перед забором біоматеріалу.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: Immulite (Siemens AG), Німеччина.

Референтні значення (нг/мл):

Жінки: до 8,0.

Чоловіки: до 3,0.

 

Коефіцієнт перерахунку:

нг/мл = мкг/л.

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень: Альфа-адренергічні стимулятори (норадреналін, клонідин), Бета-адренергічні блокатори (пропранолол), дофамінергічні стимулятори (леводопа, бромокриптин, апоморфін), серотонінергічні  стимули (L-триптофан), АКТГ, вазопресин, естрогени, дофамін, серотонін, альфадопа, інсулін, вітамін РР, амфетамін, амінокислоти (аргінін), діазепам, індометацин, інтерферон.

Медикаменти, що знижують рівень:  Прогестерон, глюкокортикоїди, глюкоза, альфа-адренергічні стимулятори, альфа-адренергічні блокатори (фентоламін), бета-адреноміметики (ізопротеренол, допамін), антагоністи серотонінових рецепторів (метісегрід, ципрогептадин), бромкриптин (при акромегалії), похідні фенотіазину, соматостатин.

 

Показання до призначення: Маркер соматотропної функції гіпофізу:

  • затримка або прискорення темпів росту;
  • остеопороз;
  • м'язова слабкість;
  • порушення росту волосся;
  • схильність до гіпоглікемії (в тому числі при прийомі алкоголю), гіперглікемії;
  • посилене потовиділення;
  • порфирія.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • акромегалія і гігантизм;
  • голодування, стрес, алкоголізм;
  • ХНН;
  • посттравматичні і післяопераційні стани;
  • порфирія, гіперглікемія;
  • ектопічна секреція (пухлини шлунка, острівців підшлункової залози, паращитоподібних залоз, легень);
  • гіперпітуітарізм;
  • карликовість Ларона;
  • фізичне навантаження.

Знижений рівень:

  • гіпофізарний нанізм;
  • гіперкортицизм;
  • гіпопітуїтаризм;
  • синдром Іценко-Кушинга;
  • недосипання;
  • ятрогенний  вплив: радіотерапія, хіміотерапія, операційні втручання;
  • фактори, що викликають гіперглікемію;
  • зайва вага;
  • аненцефалія плода.