Код 1.3.007 Пролактин (Рrolaktin)

 

Пролактин секретується передньою долею гіпофізу під контролем допаміну (пригнічує секрецію), який секретується гіпоталамусом. Структурно подібний гормону росту. Представлений в трьох різних формах: переважає мономерна форма (80%), яка є активною з біологічної та імунологічної точки зору; потім слідує димерна форма – 5-20% («big» пролактин), яка є біологічно неактивною,  та  тетраметрична форма – 0,5-5% («big-big» пролактин) з низькою біологічною активністю. Органом-мішенню для пролактину є молочні залози, де здійснюється функція лактогенезу і галактопоезу. У здорових людей підвищення рівня пролактину відбувається при стресі, гіпоглікемії, під час сну, фізичних навантаженнях, після статевого акту, стимуляції сосків. Тому, при скеруванні на дане дослідження або інтерпретації підвищених рівнів необхідно виключити факт впливу перерахованих вище факторів. Найбільш оптимальним часом для визначення є ранкові години, не пізніше ніж через 2 години після пробудження.

Під час вагітності відбувається підвищення рівня пролактину під впливом підвищених рівнів естрогену і прогестерону. Після пологів рівень пролактину нормалізуються протягом 4-6 тижнів. Лактація обумовлює швидке зростання концентрації пролактину, але базальні рівні пролактину в цей період суттєво не збільшуються. Висока концентрація пролактину пригнічує утворення гормонів в яєчниках, а також продукцію і секрецію гонадотропних гормонів гіпофізу, що призводить до розвитку гіпогонадизму з відповідною клінічною картиною.

Гіперпролактинемія (у чоловіків і жінок) є найбільш поширеною причиною безпліддя. Підвищення рівня пролактину в сироватці може бути пов'язане з істинною гіперпролактинемією (зростання рівня мономерів пролактину) або може бути наслідком наявності димерів і полімерів пролактину (макропролактинемія), які є біологічно неактивними або володіють зниженою активністю (у випадках лабораторної гіперпролактинемії без клінічних проявів). В даних випадках необхідне проведення додаткового обстеження для виключення макропролактинемії.

Причинами патологічної гіперпролактинемії може бути пролактинома гіпофізу, захворювання гіпоталамуса, соматотропінома, первинний гіпотиреоз, компресія гіпофіза іншими пухлинами, ураження грудної клітки, ниркова недостатність. Як правило, значення пролактину більше 500нг/л зустрічаються при макроаденомах, більше 250 – при пролактиномах. Але дане підвищення може спостерігатися на тлі прийому цілого ряду препаратів: естрогени, трициклічні антидепресанти, опіати, амфетаміни, гіпотензивні препарати (резерпін, верапаміл, метилдофа). Тому, перед тестуванням рівня пролактину, необхідно, як мінімум за 3 дні, скасувати вживання препаратів, що впливають на рівень гормону або перейти на такі препарати, що не впливають на нього. Виявлення підвищених рівнів пролактину (після виключення факторів, що підвищують його рівень) вимагає подальшого обстеження. Винятком може бути макропролактинемія, яка не вимагає специфічного лікування, інструментальних методів (КТ, МРТ) голови для виявлення аденом гіпофізу, ураження гіпоталамуса, оцінки інших гормонів – ТТГ, ІФР- 1, ЛГ, ФСГ та інших гормонів при необхідності. Відповідно до сучасних посібників  з діагностики та лікування гіперпролактинемії, оцінювати рівні пролактину під час вагітності для контролю за можливим рецидивом у жінок з пролактиномами в анамнезі не рекомендується – тільки контроль полів зору.

 

Метод дослідження: ECLIA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: Вказати день МЦ або термін вагітності, прийом препаратів. За 24 год до тестування виключити фізичні навантаження, статеві контакти, подразнення сосків, теплові процедури (відвідування лазні, сауни). Оптимально здавати вранці не пізніше ніж через 2 години після пробудження.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортна середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: IMMULITE 2000XPi, SIEMENS.

 

Референтні значення (нг/мл):

Діти (Ч):

1-7 днів: 58,0-392,0;

8-15 днів: 45,0-254,0;

1-3 роки: 7,7-49,0;

4-6 років: 2,8-12,8;

7-8 років: 2,7-18,2;

9-10 років: 4,5-12,9;

11 років: 2,6-15,0;

12 років: 3,9-13,3;

13 років: 3,6-17,6;

14-15 років: 4,4-17,9;

16-17 років: 2,5-14,8.

Діти (Ж):

1-7 днів: 31-328;

8-15 днів:54-326;

1-12 місяців: до 28,9;

1-3 роки: 4,9-67,0;

4-6 років: 3,1-11,2;

7-8 років: 3,3-14,9;

9-10 років: 3,4-22,0;

11 років: 3,6-27,0;

12 років:3,2-15,0;

13 років: 4,9-18,5;

14 років: 3,6-26,0;

15 років: 4,9-19,1;

16 років: 3,1-79,9;

Жінки: 1,9-25,0.

Вагітність:

I триместр: 3,2-43,0;

II триместр: 13,0-166,0;

III триместр: 13,0-318,0.

Чоловіки: 2,5-17,0

 

Коефіцієнт перерахунку мкМЕ/мл = мМО/л.

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень: Естрогени, трициклічні антидепресанти, опіати, амфетаміни, гіпотензивні препарати (резерпін, верапаміл, метилдофа), протиблювотні препарати, протисудомні, анестетики, антигістамінні препарати, холінергічні агоністи, блокатори рецепторів дофаміну, інгібітори синтезу дофаміну, нейролептики.

Медикаменти, що знижують рівень:  Дофамінергічніі засоби (бромкриптин, каберголін, тергурід, ропінерол).

 

Показання до призначення: маркер пролактиноми.

Для чоловіків: виключення гіперпролактинемії при гінекомастії, безплідді, азооспермії, еректильної дисфункції, підозрі на пухлини грудей і гіпофізу (мікро- і макроаденоми).

Для жінок: виключення гіперпролактинемії при порушеннях менструального циклу, клініці гіперандрогенії, галактореї, безплідді, невиношуванні вагітності, гіпотиреозі, підозрі на пухлини гіпофізу, молочної залози.

 

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • захворювання гіпоталамусу (пухлини, травми, запалення, опромінення);
  • захворювання гіпофізу (пролактинома, аденоми гіпофізу, травми, операції);
  • первинний гіпотиреоз;
  • акромегалія;
  • синдром полікістозних яєчників;
  • недостатність кори надниркових залоз, ВДКН;
  • естрогенпродукуючі пухлини;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • цироз печінки;
  • аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, аутоімунний тиреоїдит, дифузний токсичний зоб);
  • стрес, фізичні навантаження, сон, коїтус, стимуляція сосків;
  • вагітність, період лактації.

Знижений рівень:

  • синдром Шихана (апоплексія гіпофізу);
  • справжнє переношування вагітності.