Код 2.1.008 Плацентарний лактоген (ПЛ) Human placental lactogen (HPL)

 

Плацентарний лактоген – білок, що продукується плацентою, за дією подібний до гормону росту і пролактину: відіграє роль у підтримці достатньої продукції прогестерону, володіє лактотропною, соматотропною, лютеотропною та імуносупресивною дією, є антагоністом інсуліну. Синтез починається з 5-го тижня гестації, рівень поступово збільшується до 36 тижня вагітності. Після пологів його рівень швидко падає. Так, як плацента – єдине джерело цього гормону, його визначення є прямим показником стану плаценти. Концентрація ПЛ знаходиться в прямій залежності від маси плаценти або плацент (при багатоплідді), тому, будь-яка патологія, що впливає на масу плаценти, буде впливати на рівень ПЛ, наприклад, збільшення маси плаценти при цукровому діабеті призводить до підвищення рівня ПЛ (для відповідного терміну вагітності) і тому орієнтуватися на нормальні рівні даного гормону для виключення плацентарної недостатності некоректно. Необхідно спостерігати за динамікою даного показника: зниження його рівня в порівнянні з референтними значеннями для даного терміну вагітності (особливо виявляються повторно) – свідчать про дисфункції плаценти. Зниження рівня ПЛ більш, ніж на 50% свідчить про виражену ФПН, затримку внутрішньоутробного розвитку або навіть внутрішньоутробну загибель плода (зниження більш, ніж на 80% визначається за 1-3 дні). Крім того, для адекватної оцінки не тільки плаценти, а й стану плода, найбільш адекватно оцінювати рівні і динаміку ПЛ і некон'югованого естріолу, який відображає стан плода. Зниження рівня ПЛ спостерігається не тільки при функціональній недостатності плаценти (і, як наслідок, затримку розвитку плода, його гіпоксію), але і гіпертонічної хвороби, трофобластних захворюваннях – міхурцевому занесенні і хоріонепітеліомі. Його визначення важливе в комплексній діагностиці цієї патології, що загрожує загибеллю плоду і матері: чим вище ступінь злоякісності, тим нижче рівень плацентарного лактогену по відношенню до хоріонічного гонадотропіну. Для контролю терапії цих пухлин необхідно використовувати в комплексі з визначенням β-ХГЛ. Збільшення рівня ПЛ зазначається при багатоплідній вагітності, якщо у вагітної цукровий діабет, резус-конфлікт.

 

Метод дослідження: ІФА.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту з/без гелевої фази.

Аналізатор і тест-система: ELISA, IBL (Німеччина).

 

Референтні значення (мг/л):

Вагітні:

10-12 тижнів: 0,05-1,00;

12-14 тижнів: 0,10-1,70;

14-16 тижнів: 0,30-2,80;

16-18 тижнів: 0,50-3,50;

18-20 тижнів: 0,90-4,00;

20-22 тижні: 1,10-5,00;

22-24 тижні: 1,30-5,80;

24-26 тижнів: 1,60-6,70;

26-28 тижнів: 2,00-7,70;

28-30 тижнів: 2,70-8,50;

30-32 тижні: 3,20-9,50;

32-34 тижні: 3,70-10,10;

34-36 тижнів: 4,00-10,70;

36-38 тижнів: 4,30-11,20;

38-40 тижнів: 4,40-11,70;

40-42 тижні: 4,30-11,60.

 

Показання до призначення: Маркер функціонального стану плаценти (оптимально в поєднанні з рівнем некон'югованого естріолу)

  • оцінка стану плаценти при УЗ-ознаках патології плаценти, затримки розвитку плода;
  • моніторинг стану плаценти при ускладненій вагітності (гіпертензія, прееклампсія, цукровий діабет, тромбофілія, інша соматична патологія);
  • діагностика трофобластних захворювань (міхурцевому занесенні і хоріонкарціномі) при УЗ-ознаках і високих рівнях β ХГЛ.

Інтерпретація результатів:

Інтерпретація результатів проводиться відповідно до гестаційних термінів вагітності і клінічних даних.

Підвищення рівня:

  • багатоплідна вагітність;
  • резус-конфлікт;
  • цукровий діабет у вагітної;
  • трофобластні пухлини.

Заниження рівня:

  • фетоплацентарна недостатність;
  • дисфункція плаценти;
  • загроза загибелі плоду, антенатальна загибель плода;
  • прееклампсія, еклампсія;
  • міхурцеве занесення, хоріонкарцинома.