Код 1.4.007 Інсуліноподібний фактор росту-1 (Соматомедин-С, ІФР-1, IGF-1) (Insulin-like growth factor I).

 

Зростостимулюючий  ефект СТГ опосередковується через ІФР. Утворення цих факторів (соматомединів) залежить від СТГ. Виділено два види ІФР: ІФР-1 та ІФР-2. ІФР-система являє собою складний комплекс, що складається з ІФР-1 та ІФР-2, двох рецепторів (ІФРР-1 та ІФРР-2), шести ІФР-зв'язуючих білків (1-6 типів), регуляторних протеаз. Рецептор ІРФ-1 схожий з рецепторами інсуліну та складається з двох позаклітинних гормонозв’язуючих альфа-субодиниць і двох трансмембранних бета-субодиниць. ІФР є близьким за будовою до одноланцюгових білків, що володіють структурною гомологією з проінсуліном. ІФР по-різному впливають на клітини-мішені, що обумовлено різними взаємодіями ІФР з рецепторами. Обидва ІФР беруть участь в розвитку плода, в постембріональному періоді основне значення у регуляції росту має ІФР-1, діє на аденогіпофіз і гіпоталамус за принципом зворотнього зв'язку, контролюючи синтез соматоліберину, соматостатину і секрецію СТГ.

ІФР-1 – невеликий лужний білок, що складається з 70 амінокислот, з'єднаних трьома дисульфідними містками. ІФР-1 стимулює проліферацію клітин, в першу чергу, хрящової і кісткової. Він необхідний для диференціювання і клонального розвитку хондроцитів, особливо в епіфізарних ростових пластинках. ІФР-1 – найбільш активний щодо росту, синтезується в печінці, хондроцитах, нирках, гіпофізі, в м'язах і шлунково-кишковому тракті. Циркулює в плазмі у вигляді комплексів із специфічними зв'язуючими білками.

Найбільш поширений ІФР-зв'язуючий білок третього типу. Синтез цього білка регулюється СТГ. Період напіврозпаду комплексу ІФР-1 + ІФР-зв'язуючий білок третього типу складає 3-18 годин, тоді як для незв'язаного гормону – 20-30 хвилин. Тому, концентрація ІФР-1 протягом доби залишається відносно постійною, на відміну від коливання рівня СТГ. ІФР-зв'язуючі білки перешкоджають зв'язуванню ІФР з рецепторами, чим і пригнічують дію ІФР на клітини-мішені. ІФР-1 відіграє найважливішу роль в аутокринній і паракринній  регуляції різних функцій клітин. Паракринний ефект ІФР-1 полягає в модуляції диференціювання клітин, контролі клітинного циклу, регуляції програмованої загибелі клітин (апоптозу). ІФР-1 є хорошим скринінговим тестом для оцінки порушень росту у дітей. Має більшу чутливість і специфічність, ніж визначення гормону росту, оскільки не має значущих добових коливань.

Рівні ІФР-I в сироватці знижуються як при первинному дефіциті гормону росту, так і при синдромах периферичної резистентності (часткової або повної). Рівні соматомедину-С збільшуються при акромегалії і гігантизмі. ІФР може бути використаний для оцінки ефективності лікування акромегалії, гігантизму, гіпофізарного нанізму.

 

Метод дослідження: CLIA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: Immulite (Siemens AG), Німеччина.

 

Референтні значення (нг/мл):

Діти:

1-7 днів: до 26,0;

8-15 днів: до 41,0;

до 1 року: 55,0-327,0;

1-2 роки: 51,0-303,0;

2-3 роки: 49,0-289,0;

3-4 роки: 49,0-283,0;

4-5 років: 50,0-286,0;

5-6 років: 52,0-297,0;

6-7 років: 57,0-316,0;

7-8 років: 64,0-345,0;

8-9 років: 74,0-388,0;

9-10 років: 88,0-452,0;

10-11 років: 111,0-551,0;

11-12 років: 143,0-693,0;

12-13 років: 183,0-850,0;

13-14 років: 220,0-972,0;

14-15 років: 237,0-996;

15-16 років: 226,0-903,0;

16-17 років: 193,0-731,0.

Дорослі:

17-18 років: 63,0-584,0;

18-19 років: 141,0-483,0;

19-20 років: 127,0-424,0;

20-25 років: 116,0-358,0;

25-30 років: 117,0-329,0;

30-35 років: 115,0-307,0;

35-40 років: 109,0-284,0;

40-45 років: 101,0-267,0;

45-50 років: 94,0-252,0;

50-55 років: 87,0-238,0;

55-60 років: 81,0-225,0;

60-65 років: 75,0-212,0;

65-70 років: 69,0-200,0;

70-75 років: 64,0-188,0;

75-80 років: 59,0-177,0;

80-85 років: 55,0-166,0.

 

Коефіцієнт перерахунку:

нг/мл = мкг/л;

нг/мл х 0,13 = нмоль/л.

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень: Дексаметазон, гормон росту, медроксипрогестерон, преднізолон, андрогени, клонідин.

Медикаменти, що знижують рівень:  Оральні контрацептиви, естрогени, метимазол, тамоксифен.

 

Показання до призначення: Маркер інтегрованої оцінки секреції СТГ.

  • діагностика гігантизму і акромегалії;
  • діагностика нанізму;
  • моніторинг терапії гіпофізарного нанізму, акромегалії, гігантизму.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • акромегалія;
  • гігантизм;
  • синдром Іценко-Кушинга;
  • ниркова недостатність;
  • вагітність.

Знижений рівень:

  • гіпофізарний нанізм;
  • гіпопітуїтаризм;
  • карликовість Ларона (при підвищеному рівні СТГ);
  • захворювання нирок;
  • важкі ураження печінки (цироз печінки);
  • дефіцит вітаміну D;
  • голодування;
  • анорексія;
  • гіпотиреоз;
  • синдром емоційної депривації.