Код 1.5.002 Глюкоза (сироватка) Glucose (serum)

 

Більше половини енергії, що витрачається здоровим організмом, утворюється за рахунок окиснення глюкози. Глюкоза та її похідні присутні в більшості органів і тканин. Головні джерела глюкози – сахароза, крохмаль, що надходять з їжею, запаси глікогену в печінці, а також глюкоза, що утворюється в реакціях синтезу з амінокислот, лактату. Концентрація глюкози в крові є похідною активності процесів глікогенезу, глікогенолізу, глюконеогенезу і гліколізу. Концентрація глюкози в крові регулюється гормонами: інсулін є основним гіпоглікемічним фактором, а контрінсулярні гормони підвищують рівень глюкози крові (глюкагон, глюкокортикоїди, соматотропін (СТГ), адренокортикотропний гормон (АКТГ), тиреоїдні гормони, адреналін).

Концентрація глюкози в артеріальній крові вища, ніж у венозній, оскільки відбувається постійна утилізація глюкози тканинами. Вимірювання глюкози крові є одним з основних лабораторних тестів в діагностиці цукрового діабету.

 

Критерії діагностичного цукрового діабету при використанні вимірювання глюкози крові:

глюкоза плазми натще (ГПН): ≥7,0 ммоль/л (126мг/дл) – попередній діагноз ЦД;

глюкоза плазми через 2год. (2год. ДП) при проведенні перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ): ≥11,1 ммоль/л (200 мг/дл) – попередній діагноз ЦД;

випадкова глюкоза плазми (ВГП): ≥11,1 ммоль/л (200 мг/дл) – ЦД імовірний.

 

Для клінічних цілей діагноз ЦД завжди повинен бути підтверджений повторним тестуванням в подальші дні, за винятком випадків безсумнівної гіперглікемії з гострою метаболічною декомпенсацією або очевидними симптомами (поліурія, полідипсія, зниження маси тіла, іноді з поліфагією, розпливчастість зору). Рекомендується проводити контрольні дослідження на наявність діабету другого типу всіх людей (без симптомів діабету) старше 45 років.

У більш ранньому віці скринінгове дослідження проводиться у людей при підвищеному ризику діабету (включаючи дітей). Біохімічні порушення можуть бути виявлені за кілька років до клінічної маніфестації захворювання.

Зниження рівня глюкози в сироватці крові може спостерігатися у хворих з еритроцитозом (гематокрит >55%) або вираженому лейкоцитозі (лейкемії). Підвищення рівня можливе у завзятих курців.

 

Метод дослідження: Ферментний (гексокіназний).

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцарія).

 

Референтні значення (ммоль/л):

Новонароджені діти (1 день життя): 2,22 – 3,33;

Новонароджені діти (> 1 дня життя): 2,78 – 4,44;

Діти: 3,33 – 5,55;

Дорослі: 4,11 – 5,89;

60-90 років: 4,56 – 6,38;

Старше 90 років: 4,16 – 6,72.

 

Коефіцієнт перерахунку:

ммоль/л х 18,02 = мг/дл.

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень: Тіазиди, кофеїн, естрогени, глюкокортикоїди, гормон росту.

Медикаменти, що знижують рівень: Анаболічні стероїди, пропранолол; отруєння миш'яком, хлороформом, саліцилатами, антигістамінними препаратами, алкогольна інтоксикація; амфетамін, інсулін, пероральні цукрознижувальні препарати.

 

Показання до призначення: Маркер порушення обміну вуглеводів.

  • діагностика та моніторинг хворих на цукровий діабет;
  • діагностика гіпоглікемічних станів.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • цукровий діабет;
  • гіперглікемія при ендокринопатіях – надлишок контрінсулярних гормонів при феохромоцитомі, тиреотоксикозі, акромегалії, синдромі Іценко-Кушинга, ПГПТ, ПГА, соматостатиномі, глюкагономах);
  • захворювання підшлункової залози (гострий і хронічний панкреатит, панкреатит при епідемічному паротиті, муковісцидозі, гемохроматозі, пухлини підшлункової залози);
  • хронічні захворювання нирок і печінки;
  • гострий емоційний або фізичний стрес (інфаркт міокарда, інсульт, судоми);
  • наявність антитіл до інсулінових рецепторів.

Знижений рівень:

  • тривале голодування;
  • порушення всмоктування вуглеводів (захворювання шлунка, кишечника, демпінг-синдром);
  • хронічні захворювання печінки;
  • захворювання, пов'язані з дефіцитом контрінсулярних гормонів (гіпопітуїтаризм, хронічна недостатність кори надниркових залоз, гіпотиреоз);
  • захворювання, що протікають з «функціональною» гіперінсулінемією – ожиріння, ЦД другого типу легкого ступеня;
  • інсулінома, гіперплазія бета-клітин підшлункової залози;
  • спонтанні гіпоглікемії при саркоїдозі;
  • недоношені новонароджені діти від матерів з діабетом;
  • ферментопатії (глікогенози – хвороба Гірке, галактоземія, порушена толерантність до фруктози);
  • постпрандіальна гіпоглікемія після хірургічних втручань на шлунково-кишковому тракті (гастроентеростомія, постгастроектомія).