Код 1.3.010 Фолікулостимулюючий гормон (Follicle stimulating hormone).

 

ФСГ – пептидний гонадотропний гормон, що секретується в пульсуючому режимі β-клітинами передньої долі гіпофіза у відповідь на імпульсне вивільнення гонадоліберину (GnRH) з гіпоталамуса. Рівень ФСГ в крові за принципом негативного зворотного зв'язку регулюється рівнем стероїдних гормонів (естрогеном, прогестероном, тестостероном і т.д.). Низькі рівні статевих гормонів супроводжуються збільшенням рівнів ФСГ і ЛГ. Зниження рівня ФСГ виникає в ситуаціях відсутності достатнього стимулюючого впливу з боку гіпоталамусу (при патології гіпоталамусу) або наявності гальмуючих дій на гіпоталамус при пухлинному ураженні гонад, що супроводжується гіперпродукцією статевих гормонів, при аденомі гіпофіза, що супроводжується гіперпродукцією інших гормонів гіпофіза.

Органами-мішенями ФСГ є гонади: у чоловіків ФСГ стимулює сперматогенез (низький рівень гонадотропних гормонів може викликати азооспермію). Крім того, ФСГ регулює утворення  сексзв'язуючого глобуліну. У жінок ФСГ разом з ЛГ стимулює зростання і дозрівання фолікула, біосинтез естрогенів у фолікулах: досягає максимального рівня в середині менструального циклу (овуляторний пік), однак нижче, ніж рівень ЛГ. В лютеїнову фазу, завдяки секреції естрадіолу і прогестерону жовтим тілом, за принципом негативного зворотного зв'язку, рівень ФСГ знижується.

З віком, в результаті зниження продукції стероїдних гормонів, відбувається значне збільшення ФСГ. Секреція ФСГ відбувається з циркадними коливаннями у відповідь на інтермітуюче  вивільнення гонадоліберину, тому інтерпретація отриманого абсолютного значення по одному визначенню неінформативна.

 

Метод дослідження: ECLIA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: При оформленні необхідно вказати день МЦ.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортна середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: IMMULITE 2000XPi, SIEMENS.

 

Референтні значення (мМО/мл):

Діти (Ч):

1-7 днів: до 1,16;

8-15 днів: до 1,2;

1-3 роки: 0,58-2,54;

4-6 років: 0,1-5,8;

7-8 років: до 3,14;

9-10 років: 0,24-4,2;

11 років: 0,46-6,4;

12 років: 0,8-10,0;

13 років: 0,71-6,9;

14 років: 0,76-7,2;

15 років: 1,16-13,0;

16 років: 0,61-7,9;

18-19 років: 2,0-14,5.

Діти(Ж):

1-7 днів: до 0,65;

8-15 днів: до 0,89;

1-3 роки: 0,67-3,3;

4-6 років: 0,23-2,6;

7-8 років: 0,20-5,8;

9-10 років: 0,43-6,5;

11 років: 0,74-8,4;

12 років: 0,96-12,9;

13 років: 2,1-9,34;

14 років: 1,52-11,3;

15 років: 1,78-11,15;

16 років: 1,48-11,7.

Жінки:

Фолікулінова фаза: 2,8-11,3;

Овуляторний пік: 5,8-21,0;

Лютеїнова фаза: 1,2-9,0;

Менопауза: 21,7-153,0.

Дорослі чоловіки: 0,8-25,0.

 

Коефіцієнт перерахунку мМО/мл = МО/л

 

Інтерферуючі чинники:

Медикаменти, що підвищують рівень: гонадотропін рилізинг-гормон, кетоконазол, леводопа, нафарелін, налоксон, нілутамід, окскарбазепін, фенітоїн, правастатин (через 6 міс. після лікування), тамоксифен (у чоловіків з олігозооспермією і у жінок в пременопаузі).

Медикаменти, що знижують рівень:  анаболічні стероїди, бузерелін, карбамазепін, даназол, діетілстільбестрол, мегестрол, оральні контрацептиви, фенітоїн, пімозид, правастатин, станозолол, тамоксифен (у жінок в менопаузі), тореміфен, вальпроєва кислота; бомбезин, бромокриптин, циметидин, кломифен, гонадотропін рилізинг-гормон, соматотропний гормон.

 

Показання до призначення:

У чоловіків:

  • діагностика гіпоталамо-гіпофізарно-гонадних порушень, як причини порушення, статевого дозрівання, безпліддя, клініки гипогонадизму;
  • генетичні захворювання з хромосомними абераціями (синдром Клайнфельтера).

У жінок:

  • діагностика гіпоталамо-гіпофізарно-гонадних дисфункцій, як причини порушень менструального циклу, безпліддя, клініки гипогонадизму, гіперандрогенії;
  • при встановленні діагнозу СПКЯ;
  • визначення фаз менструального циклу, предиктор овуляції;
  • оцінка менопаузи.

Інтерпретація результатів:

Підвищений  рівень:

  • первинний гіпогонадизм (спільно з рівнем ЛГ) в результаті первинного ураження гонад;
  • зниження оваріального резерву, синдром виснаження яєчників;
  • пре-  та  постменопауза;
  • аденома гіпофіза;
  • ендометріоїдні кісти яєчників;
  • синдром Сваєра, Шерешевского-Тернера;
  • тестикулярная фемінізація;
  • дисфункційні маткові кровотечі (при персистенції фолікула);
  • куріння;
  • ниркова недостатність;
  • семінома;
  • ектопічне виділення агентів, що діють аналогічно гонадотропіну (особливо при новоутвореннях легень).

 

Знижений рівень:

  • гіпогонадотропний гіпогонадизм;
  • вторинна (гіпоталамічна) аменорея;
  • гіперпролактинемія;
  • акромегалія;
  • синдром полікістозних яєчників;
  • пухлини, що розташовуються в гонадах;
  • гіпофізарний нанізм;
  • синдром Шихана;
  • хвороба Симмондса;
  • синдром Денні-Марфана;
  • голодування;
  • ожиріння;
  • хірургічні втручання.