Код 1.4.008 Альдостерон (Aldosterone)

 

Альдостерон – стероїдний гормон, що синтезується з холестерину в клітинах клубочкового шару кори надниркових залоз. Це основний найсильнодіючий мінералокортикоїд. Метаболізується в печінці і в нирках, викликає збільшення реабсорбції натрію і хлору в ниркових канальцях. В результаті цього спостерігається затримка натрію і хлору в організмі, зниження виділення рідини з сечею, паралельно відбувається посилення екскреції калію. Альдостерон приймає участь в регуляції балансу електролітів, підтримки об'єму крові і артеріального тиску.

Нормальна секреція альдостерону залежить від багатьох факторів: активності системи ренін-ангіотензин, вмісту калію (гіперкаліємія стимулює, а гіпокаліємія пригнічує продукцію альдостерону), АКТГ (короткочасне збільшення секреції альдостерону у фізіологічних умовах не є основним фактором регуляції секреції), магнію і натрію в крові. Надлишок альдостерону викликає гіпокаліємію, метаболічний алкалоз, помітну затримку натрію і збільшену втрату калію з сечею, що клінічно проявляється артеріальною гіпертензією, м'язовою слабкістю, судомами і парестезіями, аритміями. При первинному гіперальдостеронізмі (синдром Конна) спостерігається автономне підвищення секреції альдостерону, причиною якого найчастіше є аденома клубочкової зони кори надниркових залоз (до 62% всіх спостережень). Вторинний гіперальдостеронізм пов'язаний із застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки з утворенням асциту, певними захворюваннями нирок, надлишком калію, низьконатрієвою дієтою, токсикозом вагітних, стенозом ниркових артерій (2-3% всіх випадків АГ). Для первинного гіперальдостеронізму характерне підвищення рівня альдостерону, який поєднується з низькою активністю реніну плазми, а для вторинного гіперальдостеронізму – підвищення концентрації альдостерону поєднується з високою активністю реніну плазми.

Гіпоальдостеронізм зазвичай супроводжується гіпонатріємією, гіперкаліємією, зниженням виведення калію з сечею і підвищенням виведення натрію, метаболічним ацидозом і гіпотонією. Найбільш частою причиною цього стану є знижена продукція реніну внаслідок пошкодження нирок (гіпоренінемічний гіпоальдостеронізм), особливо у діабетиків. Хронічна недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона) внаслідок її первинного ушкодження при туберкульозі, аутоімунній патології наднирників, амілоїдозі супроводжується зниженням рівня альдостерону і підвищенням рівня реніну плазми.

Перед визначенням альдостерону пацієнт повинен бути переведений на лікарські препарати з мінімальним впливом на рівень даного гормону.

 

Метод дослідження: ELISA.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: Положення тіла при заборі: стоячи або сидячи.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортна середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту з/без гелевої фази.

Аналізатор і тест-система: DRG (Німеччина).

 

Референтні значення (пг/мл):

В стоячому положенні: 40,0 – 310,0;

В сидячому положенні: 10,0 – 160,0;

 

Інтерферуючі фактори:

Медикаменти, що підвищують рівень: Діуретики, проносні (хронічне зловживання з розвитком дегідратації), естрогени, пероральні контрацептиви, калій, ангіотензин.

Медикаменти, що знижують рівень: Бета-блокатори, центральні альфа 2 міметики, НПЗЗ, ІАПФ, Са2+ блокатори (група дигідропіридинів), блокатори АТ рецепторів, інгібітори реніну, кортикостероїди, тривале лікування гепарином, продукти з кореня лакриці (солодки), аміноглютетимід, дезоксикортикостерон, етомідат.

 

Показання до призначення: Маркер гіперальдостеронізму при одночасному дослідженні з реніном активним і розрахунком АРС

  • діагностика первинного гіперальдостеронізму, викликаного аденомою наднирників і адреналовою гіперплазією;
  • артеріальна гіпертензія, в тому числі резистентні форми;
  • ортостатична гіпотензія;
  • підозра на недостатність надниркових залоз.

Інтерпретація результатів:

Підвищений рівень:

  • синдром Конна (первинний гіперальдостеронізм):
  • альдостерома;
  • гіперплазія надниркових залоз.
  • Вторинний гіперальдостеронізм:
  • серцева недостатність;
  • цироз печінки з утворенням асциту;
  • нефротичний синдром;
  • синдром Барттера;
  • післяопераційний період у хворих з гіповолемією, спричиненою кровотечею;
  • злоякісна ренальна гіпертензія;
  • гемангіоперицитома нирки, що продукує ренін;
  • транссудат;
  • синдром періодичних набряків.
  • псевдогіперальдостеронізм.

Знижений рівень:

  • При відсутності гіпертензії:
  • хвороба Аддісона;
  • гіпоальдостеронізм.
  • При наявності гіпертензії:
  • надлишкова секреція дезоксикортикостерону, кортикостерону;
  • синдром Шерешевського-Тернера (в 25% випадків);
  • цукровий діабет;
  • гостра алкогольна інтоксикація.
  • синдром Ліддла;
  • похилий вік.