Код 1.4.001 17-оксипрогестерон (17-Hydroxyprogesterone).

 

17-оксипрогестерон – стероїдний гормон, що синтезується з холестерину в надниркових залозах, статевих залозах, плаценті під контролем рівня АКТГ та має виражені добові коливання з піковим значенням вранці і найнижчим рівнем вночі (при встановленні діагнозу ВДКН (вроджена дисфункція кори наднирників) – рекомендується оцінювати о 8:00 ранку), залежить від дня менструального циклу (рекомендується оцінювати на 3-5 день МЦ).

Синтезується в невеликих кількостях яєчниками під час фолікулінової фази, потім його концентрація зростає в лютеїновій фазі і залишається постійною протягом цієї фази. Якщо запліднення не відбувається, рівень гормону зменшується і, навпаки, при імплантації заплідненої яйцеклітини жовте тіло продовжує секретувати 17-оксипрогестерон. Під час вагітності рівень підвищений. Циркулює в крові як у вільному, так і в зв'язаному стані (в основному, з альбуміном і транскортином). Є попередником кортизолу і андростендіону (який перетворюється в тестостерон і естрадіол). Рівень 17-оксипрогестерону є одним з маркерів (разом з рівнями кортизолу та андростендіону) при встановленні діагнозу ВДКН, зумовленої недостатністю 21-гідроксилази (основна форма адреногенітального синдрому) або 17-гідроксилази. Зниження активності 21-гідроксилази призводить до обмеження можливості перетворення 17-оксипрогестерону в кортизол, замість цього він накопичується і направляється в цикл біосинтезу андрогенів. В результаті, великі кількості андрогенів можуть викликати важку прогресуючу вірилізацію, починаючи з фетального періоду і дитинства. Крім того, недостатнє вироблення кортизолу призводить до розвитку глюкокортикоїдної недостатності, клінічні прояви якої будуть залежати від рівня недостатності ферменту і вимагають замісної глюкокортикоїдної терапії. Через відносно високу частоту розповсюдженості цього захворювання і його важкості в деяких країнах введена програма скринінгу крові новонароджених на 17-оксипрогестерон. Моніторинг концентрації цього гормону необхідний при замісній стероїдній терапії. Крім того, дослідження 17-оксипрогестерону у відповідь на парентеральне введення синтетичного АКТГ проводять для підтвердження передбачуваного діагнозу «часткового» дефіциту 21-гідроксилази, як можливої причини жіночого гірсутизму і безпліддя.

 

Метод дослідження: ІФА.

Правила підготовки: Загальноклінічні та біохімічні дослідження крові.

Примітки до правил підготовки: Лаборатоія рекомендує проводити дане дослідження в певні фази менструального циклу (фолікулінова фаза). При оформленні необхідно вказати, чи проведено навантаження АКТГ.

Матеріал для досліджень: Венозна кров.

Транспортне середовище: Вакутайнер з/без антикоагулянту.

Аналізатор і тест-система: EUROIMMUN, Demeditec (Німеччина).

 

Референтні значення (нг/мл):

Дівчатка:

до 1 місяця: 2,4-16,8;

1-2 місяці: 1,6-9,7;

2-3 місяці: 0,1-3,1.

Хлопчики:

до 1 місяця: 0-8,0;

1-2 місяці: 3,6-13,7;

2-3 місяці: 1,7-4,0.

Діти (3-14 років): 0,07-1,7.

Жінки:

Фолікулінова фаза: 0,1-0,8;

Овуляторний пік: 0,3-1,4;

Лютеїнова фаза: 0,6-2,3;

Після АКТГ: до 3,2;

III-й триместр вагітності: 2,0-12,0;

Постменопауза: 0,13-0,51.

Чоловіки: 0,5-2,1.

 

Показання до призначення: Маркер ВДКН, зумовленої недостатністю 21-гідроксилази.

 

У комплексі обстеження при: гіперандрогенних станах (гірсутизм, порушення менструального циклу, акне, себорея, вірилізація); безплідді, невиношуванні вагітності; встановленні діагнозу СПКЯ; утвореннях в області надниркових залоз, яєчників для виключення пухлинного процесу; виняток ВДКН, обумовлений недостатністю 21-гідроксилази (разом з кортизолом і андростендіоном); контроль лікування ВДКН глюкокортикоїдами.

 

Інтерпретація результатів.

Підвищення рівня:

  • ВДКН;
  • СПКЯ;
  • андрогенпродукуючі пухлини.