Комплекс гістосумісності (HLA ІІ клас): генотипування локусів DQA та DRB1

Ціна: 9000.00 грн * 10000.00 грн
* Знижка дійсна тільки при замовленні на сайті

РОЛЬ ГЕНІВ ВЕЛИКОГО КОМПЛЕКСУ ГІСТОСУМІСНОСТІ (HLA-СИСТЕМИ)

Головний комплекс гістосумісності (MHC - Major Histocompatibility Complex) у людини називається HLA-системою (Human Leukocytes Antigens), займає 3600 kb на короткому плечі 6 хромосоми (6p21.3) та зумовлює імунний статус організму. Ці антитіла були виділені і використанні для ідентифікації перших HLA-антигенів. З цього часу почалося детальне дослідження HLA-системи та її ролі у підтриманні життєзабезпечення організму людини.

HLA-система та вибір партнера
Цікаво, що для тварин система великого комплексу гістосумісності є однією з провідних при виборі шлюбних партнерів з метою реалізації найсильнішого інстинкту – продовження роду. Відомо, що миші та щурі  впізнають своїх сексуальних партнерів і «здійснюють» диференціацію між ними за допомогою молекул МНС. Це пов'язано з тим, що у тварин молекули МНС є переносниками пахучих речовин – феромонів, які впливають на розпізнавання, вибір партнера, гніздову поведінку і селективний блок вагітності. Механізм, що лежить в основі здатності жінок розрізняти і вибирати певні запахи, пов'язані з HLA-алелями, отриманими від батька, а не від матері. HLA-залежний вибір партнера призводить до збільшення HLA-гетерозиготності потомства, що, в свою чергу, підсилює резистентність до низки хвороб, а також  виключає можливість інбридингу.

HLA-система та розвиток дитини
Тепер активно дискутують про роль HLA-системи на ранніх етапах онтогенезу людини. Ембріон внаслідок отриманої від батька генетичної інформації є напівчужорідним для материнського організму. Чим більша відмінність подружжя за HLA-антигенами, тим інтенсивніше відбувається розвиток ембріона. Проліферація клітини трофобласта призводить до їх потрапляння в кровоплин матері, внаслідок чого відбувається контакт антигенів плода з Т-лімфоцитами матері і в результаті утворення спеціальних «захисних» антибатьківських алоантитіл (АРСА – antipaternalcytotoxic antibodies, Ab2-anti-anti HLA antibodies, MLR-Bf – mixed lymphocyte reaction blocking factor), які вкриваючи поверхню клітин трофобласта відіграють важливу роль у «захисті» ембріона.

HLA–генотип та репродукція
Завдяки розвитку методів молекулярної генетики з’явилася реальна можливість HLA–типування на рівні генів (генотипування). Численні дослідження в різних країнах світу засвідчили, що алелі HLA-DRB1*03, DRB1*1, DQB1*0604/0605, DQA1*0301, DQB1*03, DRB1* 14, DQA1* 0101/0105 у матері є факторами ризику невиношування вагітності (ННВ). Водночас відомо також про негативний внесок певних алелів HLA-системи, носіями яких є чоловіки у подружніх парах з ННВ в анамнезі. Яким чином певні алелі генів системи HLA  беруть участь в патогенезі ННВ, залишається до кінця не з'ясованим. Висувають припущення, що наявність певних алельних варіантів HLA-DR та HLA-DQ у жінки, можливо, створюють умови, при яких її  імунна система  не розпізнає антигени плода і не запускає потрібні захисні механізми.

HLA– гомологія у подружжі
Негативна дія певних алелів посилюється при наявності гомології подружжя за локусами HLA-системи. HLA-гени визнані найбільш поліморфними в геномі людини, однак, навіть при такому алельному розмаїтті при ранніх втратах вагітності можна спостерігати гомологічні  алелі I і II класу HLA у подружжя. У  подружніх пар з ННВ незрозумілого генезу однакові антигени в генотипах зустрічаються частіше, ніж при фізіологічному перебігу вагітності. Правдоподібно, що у людини система HLA створює умови, які перешкоджають появі HLA-гомозиготного потомства, так як такі індивідууми мають підвищений ризик цілого ряду патологічних станів – інфекційних, онкологічних, аутоімунних, поскільки власне високий поліморфізм системи є необхідною умовою для здійснення повноцінної іммунорегуляторної функції у людини. Сумісність за антигенами HLA і гомозиготність за HLA-антигенами знижує можливість утворення антитіл, які відіграють роль «блокуючого» чинника та перешкоджають імунній атаці матері на напівчужородний ембріон.
Виявлено зростання ризику ранньої втрати вагітності у 2,68 рази при гомології подружжя на 50 відсотків і більше за двома локусами (DRB1+DQA1) генів HLA ІІ класу, а при гомології на 50 відсотків і вище за трьома (DRB1+DQA1+DQB1) локусами генів HLA ІІ класу цей ризик збільшується у 13 разів.
Таким чином, у випадках ідіопатичного непліддя – такого, коли причина репродуктивних невдач невідома, рекомендовано HLA-генотипування подружньої пари з метою виключення гомології щодо генів великого комплексу гістосумісності. Таке тестування, як і інші генетичні аналізи,  проводиться один раз – оскільки його результати не змінюються і є актуальними протягом усього життя людини.